 |
  |
 |
 |
 |
||||||
|
|||||||
 |
 |
||||||
 |
|
 |
|||||
|
|
|
|
Урочисті збори та святковий концерт в ЧДТУ з нагоди 64-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941 - 1945 рр. 6 травня 2009 р. в Черкаському державному технологічному університеті з нагоди 64-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941 - 1945 рр. відбулися урочисті збори та святковий концерт. На урочистій частині зібрання виступили: Лазуренко Валентин Миколайович - кандидат історичних наук, доцент, помічник ректора з гуманітарної освіти та виховання Черкаського державного технологічного університету, заступник голови Черкаської обласної організації Національної спілки краєзнавців України з доповіддю на тему "Велика Вітчизняна війна 1941 - 1945 рр.: трагедія і героїзм українського народу". У своїй доповіді помічник ректора ЧДТУ зокрема, зазначив: " У кожного народу є події і дати, які складають опорні моменти його історії, основи історичної пам'яті та національної гордості. Для українського народу такою знаковою віхою є перемога у Великій Вітчизняній війні 1941 - 1945 років. Увечері 21 червня 1941 р. німецько-фашистське командування за наказом Гітлера оголосило умовний пароль "Дортмунд". Це був сигнал до нападу на Радянський Союз. О 3 годині 30 хвилин 22 червня 1941 р. радянським військам у прикордонній зоні було завдано потужного артилерійсько-мінометного удару. Танкові й моторизовані частини гітлерівської армії перейшли державний кордон СРСР. Масового бомбардування зазнали залізничні станції, вузли та лінії зв'язку, місця дислокації військових частин і штабів, військові бази тощо. Цей день вважається початком Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр. Більш як 41-мільйонний український народ опинився в епіцентрі воєнних дій. Усі українці сприйняли німецьку агресію як смертельну загрозу для себе. Український народ піднявся на боротьбу з фашистами. У цій народній війні мільйони українців, як і всі народи Радянського Союзу, захищали не соціалізм сталінського зразка, а перш за все власне життя, життя своєї родини, домівку, культуру, одним словом - Батьківщину. Війна принесла нечувані втрати і страждання всім жителям України. За період німецької окупації на території Української РСР було зруйновано понад 700 міст і селищ міського типу, понад 28 тис. сіл (40 % всіх зруйнованих під час війни населених пунктів СРСР), 16150 промислових підприємств, 27725 колгоспів, майже 33 тис. шкіл, технікумів і вузів, 18 тис. лікувальних закладів. Майже 10 млн. жителів України залишилися без житла (до речі, як свідчить статистика, у роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр. на території України було зруйновано 491 тис. житлових будинків). З початком визволення України гостро постало питання про відбудову народного господарства. Тяжка праця лягла на плечі насамперед жінок, стариків і підлітків. При цьому не слід забувати, що пограбування України в роки окупації здійснювалося з німецькою ґрунтовністю і педантичністю. Німецькі загарбники вкрали і вивезли з України 330 тис. шедеврів мистецтва, понад 50 млн. книг. З музеїв викрали понад 40 тис. найцінніших творів мистецтва, історичних реліквій, колекцій тощо, в тому числі безцінні нумізматичні колекції, стародавні рукописи, книги, колекції зброї Запоріжжя тощо. І до сьогодні ці вкрадені культурні цінності не повернуті. На основі картотеки Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації за період з 1941-го по 1945 рр. безповоротно втрачено 16,2 мільйона рядових і сержантів Червоної Армії, 1,2 млн. осіб офіцерського складу, 3-4 млн. тих, хто зник безвісти; 5750 тис. становили військовополонені. За підрахунками, в полоні побувало 6,2 млн. радянських військовополонених на всіх театрах воєнних дій на території СРСР. З них загинуло понад 4 млн., у тому числі на окупованих землях України близько 1,8 млн. осіб. Якщо на початку 1941 р. було в Україні 41,9 млн. чоловік населення, то в 1945 р. - залишилося 28,4 млн. чоловік, тобто населення України скоротилося майже на 14 млн. чоловік. Людські втрати і руйнування в Україні за роки Великої Вітчизняної війни перевищують втрати будь-якої іншої країни. За роки окупації фашисти в Україні знищили в колгоспах більше 230 тис. господарських споруд, спалили 18 млн. га посівів сільськогосподарських культур, вирубали 144 тис. га садів і виноградників, вивезли до Німеччини 4415 тис. т зерна і борошна тощо. Близько 2,5 млн. юнаків і дівчат України було вивезено на каторжні роботи до Німеччини. В боях з ворогом на всіх фронтах війни проявила безприкладну хоробрість і самопожертву молодь України. Молодість воєнного покоління була обпалена страшною війною, густо полита кров'ю, слізьми і потом мільйонів юнаків і дівчат. За участь у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр. близько 2,5 млн. українців нагороджено орденами і медалями. За виняткову мужність понад 2 тис. осіб (як правило, це була молодь) удостоєні звання Героя Радянського Союзу, 32 воїнам це високе звання було присвоєно двічі. Україна зробила величезний внесок у досягнення перемоги над нацистською Німеччиною та Японією. Щонайменше 5,3 млн осіб, або один із кожних шести мешканців України, загинули у Другій світовій війні (1939 - 1945 рр.). Матеріальні збитки в Україні після війни оцінювались у 286 млрд крб.. Попри різні, часто полярні оцінки витоків війни, перебігу і значення її основних подій більшість дослідників визнають, що це була визвольна, справедлива війна, в ході якої український народ разом з іншими народами Радянського Союзу і Європи відстоював право на своє існування. Чим далі вглиб історії відходять події Великої Вітчизняної війни 1941 - 1945 рр., тим яскравіше постає перед світом велич подвигу старших поколінь, які у смертельному двобої з жорстоким ворогом вистояли і ціною неймовірних зусиль, принісши на вівтар перемоги незчисленні жертви, перемогли. Довгими і неймовірно тяжкими були 1418 залитих багрянцем крові днів і ночей священної війни з нацистами, які пройшов український народ разом з іншими народами до світлого травневого дня 1945 року. Позначений той шлях і радістю перемог, і гіркотою поразок, великими тріумфами і незагойною болістю тяжких втрат. Ще й досі кровоточать рани минулої війни, адже в Україні майже не залишилось сім'ї, яку б не зачепило чорне крило воєнного лихоліття. Воістину всенародний характер боротьби і зробив реальністю тріумф 1945 р. Без цілковитого визволення від окупантів України у жовтні 1944 р., без історичної Перемоги над фашизмом у травні 1945 р. не постала б у наш час, на початку 90-х років XX століття, вільна, суверенна, незалежна Українська держава. У нинішній і прийдешній час молоде покоління народу України покликане з патріотичним ентузіазмом вивчати і перейматися безсмертним подвигом своїх попередників, які відстояли свободу, незалежність своєї Батьківщини. Теперішні й прийдешні покоління перед ними навічно в боргу. Наша Перемога - це ні з чим незрівнянна реальна легенда, якої не знав світ, це титанічний подвиг воїнів старшого і молодшого поколінь, це рани і смерть братів і сестер, котрі не шкодували життя в ім'я тих, хто живе і трудиться нині. Час по-різному гортає сторінки історії, ставить різні акценти. Але справді невичерпною залишається тема священної війни з нацистським нашестям. Воєнна проблематика ще чекає свого незаангажованого ідеологічним пресом дослідника. Багато хто на політичних протягах історії спробує підтасувати кольори знамен істинних переможців, нерідко ревізуючи й сам подвиг справжніх витязів у битві з фашизмом. Але ми з вами знаємо точно, що головний смертельний тягар великої війни упав на плечі наших дідів, батьків і матерів, на плечі нинішніх, хто залишився жити до цієї години, ветеранів. Наші люди вистояли і, платячи неймовірно дорого за кожен крок, принесли людству перемогу як запоруку миру на землі. Історія показала: кожен по-своєму розпорядився цим скарбом. Ми ж із вами точно пам'ятаємо ціну Перемоги і тому бережемо її як зіницю ока. Третє тисячоліття обагрило свій початок у багатьох "гарячих точках" планети. І сьогодні загрозливим гулом озивається в світі кожен крок агресивних політиків, котрі ніяк не можуть засвоїти: той, хто сіє вітер, жне бурю. Нині, в епоху глобалізації політичних і економічних процесів, в часи, коли руйнівна сила зброї виходить з підконтрольної людині зони, проблема миру постає як мірило людського мислення в цілому. Саме те, чи зуміють народи зберегти мир на землі, вирішуватиме, чи на землі буде й саме людське життя. Пам'ятаймо: за мир треба боротися. Всім. І всіма силами людського розуму. Мир це те, дороге всьому людству явище, яке допоможе розуміти всі мови в світі, навчить бачити найсвятіші сподівання всіх людей на землі. Ми віримо, наша молода Україна завжди буде серед держав, які чесно і мужньо обстоюють мир на землі". В.М. Лазуренко від імені ректора Черкаського державного технологічного університету, доктора технічних наук, професора, заслуженого працівника народної освіти України, голови Ради ректорів Черкаської області Леги Юрія Григоровича щиро привітав присутніх у актовій залі учасників Великої Вітчизняної війни 1941 - 1945 рр. та побажав їм міцного здоровя, родинного затишку, мирного неба. На урочистостях перед присутніми також виступили: голова профкому ЧДТУ, кандидат філософських наук, доцент Бойко Анжела Іванівна; учасник Великої Вітчизняної війни 1941 - 1945 рр. Кулинич Олександр Іванович; дружина військового поета і журналіста, полковника Матюхіна Павла Миколайовича Віра Іванівна Журавльова; учасник Великої Вітчизняної війни 1941 - 1945 рр. Кулаковський Анатолій Геврасійович. Захід супроводжувався виступами художньої самодіяльності Студентського клубу Центру культури та виховання ЧДТУ. На заході були присутні близько 400 студентів, викладачів, спіробітників ЧДТУ. У роботі круглого столу взяли участь, з метою подальшого висвітлення в пресі журналісти черкаських ЗМІ.
|
|
   |
 |
|
 |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|  | | | |
| | | | |
| | | | |
| | | | |
|
|
|
|
|
|
 |
|
 |
|
|
|
Черкаський державний технологiчний унiверситет |
|
|